Четверг, 23 ноября 2017 г.

Главная Новости

Открытое письмо судьи Полтавского суда Генпрокурору

ВЛАСТЬ#ПОЛТАВА

Опубликовано: 26.07.2017 15:00

Открытое письмо судьи Полтавского суда Генпрокурору

Лариса Гольник, судья Октябрського райсуда Полтавы. 

«Нещодавно я знову отримала кілька відписок – з ГПУ та Прокуратури Полтавської області. Відпискам не здивувалася, хоча цього разу зверталася не я, а один із народних депутатів.

Традиції «генерального могильника» – вислів ваш, Юрію Віталійовичу, – залишаються незмінними. Скарга, подана на дії місцевих прокурорів, переправляється «згори» до них, аби вони далі відточували майстерність бюрократичної казуїстики, брехні й тяганини.

Понад рік тому ви сказали: «Той, хто вчинив злочин, має відповісти […] – закон один для всіх, але не менш важливо […] відстоювати права громадян від свавілля влади – поліції, прокурорів, суддів, чиновників».

Дуже правильні слова. Та, здається, Ваші підлеглі їх не почули.

Я – суддя.

Подписывайтесь на новости ВЛАСТЬ.UA в Facebook
 

У травні 2014 року мені на розгляд надійшов протокол за обвинуваченням Полтавського міського голови Олександра Мамая у корупційному правопорушенні.

Градоначальник, який не соромиться виголошувати: «Якщо я впевнений, що я можу обійти закон і мені за це нічого не буде, я буду це робити постійно», – добровільно приходити до суду не бажав. Натомість він та його представник Олександр Ковжога намагалися усунути мене від розгляду справи. Я вже висвітлювала детально цю історію, що тривала 9 місяців.

Коли мер усвідомив, що тиск не діє, до мене завітав колишній його заступник Дмитро Трихна. Візитер натякнув, що всі проблеми можна владнати, ще й «компенсацію» за завданий клопіт отримати, бо Мамай хоче «досягнути компромісу».

Я подала до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю заяву про злочин – пропозицію неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище.

Санкціонувати початок слідства мала Генпрокуратура. Та її співробітники не квапилися: чи не вірили у правдивість ситуації (суддя повідомляє про злочинні наміри мера), а чи намагалися відшукати власний зиск. Зрештою, в рамках негласних слідчих дій, дозволених судом, під контролем прокуратури області відбулися шість моїх зустрічей із Трихною та одна – з Мамаєм.

…Вірогідно, відбувся витік інформації стосовно вмісту записаного відео на зустрічах з мером та його посередником – і 26 січня 2015 року градоначальник оповістив ЗМІ, буцімто я «вимагала» у нього 5 тисяч доларів хабара. Співробітники прокуратури, достеменно знаючи, що відбулося насправді, на підставі заяви мера «про злочин» судді Гольник відкрили слідство проти мене.

Здавалося, для завершення розслідування достатньо кількох тижнів, максимум місяців.

Проте слідство затяглося. Наприкінці 2015 року до суду було скеровано обвинувачення тільки відносно посередника Трихни. Стосовно Мамая та Ковжоги кволе слідство завершилося тим, що вини їхньої встановлено не було. Ні в чому!

У відповідь на обурення громадськості закриттям «мерської» справи, 9 серпня 2016 року Ви, пане Генпрокуроре, відправили прокурора області Попова у відпустку, пообіцявши, що з неї він «не повернеться».

Наразі Сергій Попов невтомно трудиться на посаді заступника прокурора АР Крим.

Тим часом розпочався судовий розгляд справи посередника. Викликані як свідки Мамай, Ковжога та голова Октябрського райсуду Струков лжесвідчили під присягою. Натомість захист торпедував основний доказ винуватості Мамая і Трихни – оперативне відео.

Оскільки слідчий в особливо важливих справах обласної прокуратури з недбальства чи зумисно не оформив належним чином нескладну процедуру переписування файлів оперативної зйомки з флеш-носіїв на CD-диски, суд погруз в експертизах з метою з’ясування, чи не є відео змонтованим.

Невдовзі той слідчий потрапив на посаду з тотожною назвою в Генпрокуратурі, а його батько, також причетний до намагань розвалити справу Мамая, досі обіймає посаду першого заступника прокурора області.

Тільки після втручання парламентського Комітету з питань запобігання і протидії корупції Генпрокуратура визначила підслідність відновленого кримінального провадження стосовно полтавського мера за НАБУ.

Наразі це слідство близиться до завершення.

Однак юрисдикція НАБУ не поширюється на всі злочинні дії, скоєні проти мене. Та для обласної прокуратури фігури на кшталт Мамая й Ковжоги залишаються «священними коровами». Не бажає псувати стосунки керівництво прокуратури і з переобраним головою Октябрського суду Полтави.

Тривалий час голова суду переслідує мене – власне, з цього приводу я й зверталася до прокуратури. Проте необхідні слідчі дії не проведені.

Продовжують плодити заяви про мої «злодіяння» Мамай і Ковжога, які вдало уникли суду.

Три роки я перебуваю під тиском. Перше звернення про це надійшло до ГПУ у жовтні 2014 року. За весь час жоден державний орган не надав мені реальної допомоги. Тільки стос паперів із беззмістовними відповідями різних установ товщає з дня у день. І беззаперечним лідером в імітації дій виступає прокуратура.

*   *   *

Розповім іще дві історії.

Восени 2015 року співробітники СБУ схопили на отриманні 500 тисяч гривень хабара тодішнього керівника полтавського Держгеокадастру Костянтина Кухарова і його спільників.

До суду справа дійшла розпорошеною. Не здавши нікого, влітку 2016 року водій Кухарова визнав, що отримав 8000 євро та 1200 доларів США … за видачу наказів на розроблення проектів землеустрою для фермерського господарства. Скажіть, відчуття абсурду в мене однієї виникає?..

Потім той самий суддя розглянув справу іншої посередниці. За шахрайство та підбурювання фермера до дачі хабара (з розрахунку 100–150 доларів за гектар) влітку 2017-го вона отримала 2 роки іспитового строку. Угоду з водієм укладав співробітник ГПУ, у другому випадку обвинувачення підтримував місцевий прокурор.

Зібрати докази вини начальника Держгеокадастру слідство «не змогло».

Інша історія стосується Геннадія Капканова, затриманого в Полтаві міжнародного злочинця, організатора кібермережі Avalanche, «здобуток» якої склав понад 100 мільйонів євро. 4 роки Капканова шукали поліція 30 країн світу, ФБР та Європол. При затриманні він чинив збройний опір.

1 грудня 2016 року слідчий суддя Октябрського райсуду Лариса Кулешова відмовила представнику Генпрокуратури у застосуванні тимчасового арешту – і відпустила злочинця на волю.

Ви, Юрію Віталійовичу, були дуже розгнівані, адже перед тим звітували про «перший помітний успіх українських правоохоронців на міжнародній арені».

Спочатку Ви заявили про можливу відставку прокурора Полтавської області Миколи Кармазіна – у зв’язку з неналежною підтримкою клопотання про арешт.

Потім прес-служба обласної прокуратури повідомила про початок слідства «за фактом постановлення слідчим суддею Октябрського районного суду Полтави завідомо неправосудного рішення».

Минуло понад півроку. Суддя працює, з прокурорів теж ніхто не покараний. Знайти Капканова не можуть.

*   *   *

Наведені приклади свідчать, що в Генпрокуратурі не так вже й багато Ваших, Юрію Віталійовичу, істинних соратників. Вони свідомо користуються тим, що «Генеральний» усе тримати в своїй голові не може. Проводити постійні інспекції не встигатиме. Тому зайвий раз нагадувати про «незручні» справи не стануть. Це ще один аргумент на користь повноцінної реформи органів прокуратури.

Спостерігаючи за функціонуванням багатьох її представників, переконуюсь – у випадках відсутності приватного інтересу вони добре вміють тільки складати відписки. За появи особистої вмотивованості здатні кваліфіковано розвалювати справи. Розслідувати злочини – швидко й об’єктивно – спроможні, але під потужним зовнішнім тиском і безперервним контролем.

Як люди розумні, цинічні та прагматичні, вони здатні чекати, поки ситуація не зміниться, поки незручний «Генеральний» нарешті не звільниться. Тоді, будьте певні, вони надолужать своє.

Я віддаю належне досягненням ГПУ в боротьбі з корупцією. Однак «на місцях», на рівні, де результативність правоохоронної системи доводиться оцінювати простим людям, особливих зрушень не помітно.

Кількість «проданих і закритих справ» – знову цитую Вас, пане Генпрокуроре, – не меншає. Кришування злочинів тими, хто повинен із ними нещадно боротися, продовжується.

Один із основоположних принципів кримінального права – невідворотності покарання незалежно від високої посади та фінансових можливостей правопорушника – не діє.

І це нівелює всі ті переможні реляції, що лунають зі столиці».

Блог размещен на странице Фейсбук Ларисы Гольник, для  Украинской правды