Суббота, 21 октября 2017 г.

Главная Блоги

«Не очаровуйтесь — не будете розчаровані». Роздуми: Чи перемогла Революція Гідності?

Кременчуг Власть
Кременчуг Власть

Опубликовано: 23.11.2015 11:13

Йосип Зісельс, громадський діяч, член наглядової ради Української Гельсінської спілки з прав людини.

Хочу повернутися трохи назад  у часі і сказати про своє уявлення причин Революції Гідності:

Гіперкорупція та розкрадання держави з 2010-го по 2014-й рік. У 1,5 рази збільшилась кількість людей, яким не вистачало грошей на їжу, незважаючи на те, що в 2010 році вже минула економічна криза і не було війни, як зараз. Про це ми дуже мало говоримо, а люди це відчували.

Зрада владою  національних інтересів України, посилення залежності від Росії , яке ми всі відчували, особливо з прийняттям певних законів і підписанням Харківської угоди, продовженням на 25 років знаходження Чорноморського флоту. Все це підсилювало та повертало нас до колоніальної залежності від РФ, певним чином.

Також причиною був  ймовірний зрив виборів президента. Нас часто запитують, чому не можна було зачекати до виборів, але я  просто це  фізично відчував, що виборів не буде взагалі.

Авторитаризація влади, придушення демократичних інститутів та ЗМІ.

Відмова уряду Януковича від підписання асоціації з Європою.

Якщо розглядати передмайданну ситуацію так, то, можливо, не  зовсім песимістично будуть виглядати наслідки і результати Революції Гідності.

Взагалі,  не можна очікувати від революції результатів, які може дати виключно еволюція. Революція може лише позначити більш чітко орієнтири для цієї еволюції, і я впевнений, що Революція Гідності зробила це, вона позначила ці орієнтири.

Що здобула Україна після Революції Гідності?

Перш за все, здобула невеликий шанс на європейську інтеграцію, ми здобули більш розвинене демократичне суспільство і захистили ЗМІ і ще багато чого.

Що ми втратили?

Відносну економічну стабільність, але ми маємо шанс на її покращення, про що вже говорять наші економісти,

Ми втратили мир,  але це є критерієм справжності революції, після справжніх революцій завжди втрачається мир, починається зовнішня агресія, як найчастіше в історії було.

Ми втратили відносини з метрополією, імперією, тобто Росією, я не дуже про це жалію.

Українська революція так само поміркована, як ментальність пересічного українця. Вона вже тягнеться так сторіччя, чередуючи етапи імпульсів руху та гальмування, або навіть часткових реставрацій.

Ще після 2004 року я винайшов для себе формулу: Не  очаровуйтесь — не будете розчаровані. Після сотень років рабства та колоніальної залежності, штучної селекції народу, зокрема еліти, ми маємо саме таку компрадорську еліту в Україні, яку неможливо було змінити за 25 років. Неможливо за життя однієї генерації вилікувати всі страшні наслідки колоніальної залежності.

Невідомо чи закінчилася революція, та закінчився її черговий етап. Бо перший був для мене в 1991 році, потім у 2004, потім 2013-14, ми зараз після третього етапу.

Ще невідомо, чи буде наступний, але для цього треба виробити критерій закінчення революції — це стабілізація різних аспектів життя: економічних, соціальних, політичних і міжнародних.

Якщо ми здобудемо цю стабілізацію вже еволюційним шляхом, то, можливо, і не знадобиться наступний етап революції, наступний Майдан.

І, як я вже казав, черговий етап усіх революцій — це зовнішня агресія, шматування території, анексія, соціально-економічна криза. Все це ми маємо, тобто ми дійсно мали революцію.

Революція завершиться, якщо протягом життя одної генерації не буде потреби в її продовженні, тобто — в наступному Майдані.

Якщо революція продовжиться, які її завдання?

Після чергового етапу революції в постколоніальній країні громадянське суспільство — це єдиний надійний чинник розвитку суспільства і держави, гармонізації та еволюційної стабільності, сталого розвитку суспільства та держави.

Утопія та антиутопія майбутнього України:

Утопія — це стати європейською країною, як Франція, Німеччина чи Швеція, Нідердланди. Тобто, як пост-імперська європейська країна, а не пост-колоніальна.

Антиутопія — стати як Білорусь, наприклад.

А наш реальний шанс — стати між двома цими крайніми точками, стати європейською країною, як, наприклад, Італія, Словаччина, Болгарія, тобто аналогія саме з європейськими постколоніальними країнами.

І закінчую тим, що революція дійсно позначила нам орієнтири для революції. Це моральні пріоритети, моральні орієнтири, моральні критерії.

Як написали брати Стругацькі в одному зі своїх оповідань: "Нема інших критеріїв, ніж критерії сумління".